МИКИТЕНКО Вікторія Володимирівна

Основні напрями досліджень:

• макросистемна еволюція економіки;
• реконструктивний просторовий розвиток;
• соціо-еколого-економічна стійкість;
• методологія сталого господарювання.

Основні наукові результати діяльності:

• розроблено методологічну основу щодо формування гомеостатичних механізмів управління стійкістю господарських систем, відповідно до концепту сталого господарювання, за урахування особливостей основних типів гомеостазу (еволюційного, структурного, резистентного, системного) та їх ієрархічного замкнутого взаємозв’язку і притаманним прогнозним управлінським властивостям, що дозволило: а) визначити комбінаторику управління гомеостазом, яка включає стабілізаційний, інерційний, адаптаційний, організаційно-економічний, кінематичний, кібернетичний, сигнальний, когнітивно-інформаційний, репаративний, регенеративний та інші види управління; б) побудувати комплекс механізмів генерування саморегульованих властивостей у господарських систем (орієнтованих на підтримку адаптаційних можливостей до зовнішніх і внутрішніх трансформацій) із проектуванням системоутворюючих важелів та регуляторів задля їх консолідації за пріоритетними об’єктами локалізації зусиль;
• розроблено «Концепт гібридного сценарію організації реконструктивного просторового розвитку господарської України у повоєнному періоді з акцентом на когнітивно-інформаційний сценарний драйвер», за яким поєднано когнітивно-інформаційні технології з економічними, екологічними та соціальними аспектами для відбудови і модернізації держави, що відрізняється від монопрофільних підходів до реконструкції за рахунок: а) визнання пріоритетності когнітивно-інформаційного драйвера як ключового елемента сценарію для оптимізації управління природними ресурсами і зменшення залежності від людського ресурсу; б) систематизації взаємозв’язків між технологічними інноваціями та соціально-економічними факторами; в) поглиблення концепту інклюзивного розвитку, у якому когнітивно-інформаційний інструментарій не лише визначає еколого-економічну сталість, але й сприяє ефективній участі громадськості та прозорому управлінню; г) формування епюр гібридних сценаріїв реконструкції, виконаних за використання фільтрів; д) реалізації переваг інтеграції різних сценаріїв реконструкції, включно з екологічно сталим, інноваційно-інтеграційним, децентралізовано-стабілізаційним та когнітивно-інформаційним, забезпечуючи системно-комплексний підхід до відбудови і розвитку;
• розроблено узагальнений алгоритм формування інфраструктурної основи організації управління природно-ресурсними активами за урахування трирівневого пріоритету локалізації зусиль і п’яти вимірної відповідальності суб’єктів управління та господарювання, що побудовано за чотирма кроками: І) ідентифікація суб’єктів за рівнем управління й господарювання; ІІ) визначення елементів інфраструктурної основи; ІІІ) оцінка пріоритетності локалізації зусиль; ІУ) розроблення процедур і заходів із локалізації зусиль суб’єктів управління та господарювання. Детальність опрацювання алгоритму означила дев’ять його переваг: а) системність, комплексний та інтеграційний підхід; б) чіткість й обґрунтованість визначення пріоритетів із локалізації зусиль; в) адаптивність та гнучкість; г) покращення координації та співпраці; д) підвищення прозорості та підзвітності; ж) оптимізація ресурсів; з) підвищення ефективності та результативності; к) покращення екологічних та соціальних результатів; л) підтримка інновацій та технологічного розвитку;
• розроблено вісім етапів розбудови (переформатування) інфраструктурної основи організації управління природно-ресурсними активами держави в умовах постійного нарощення загроз і ризиків під час військової агресії РФ в Україні, до яких включено: І) Аналіз поточної ситуації та ідентифікація загроз і ризиків; ІІ) Розробка та удосконалення нормативно-правової бази; ІІІ) Інституційний розвиток; ІV) Використання сучасних і прогресивних технологій; V) Формування та реалізація економічних механізмів; VI) Розроблення і впровадження соціальних ініціатив та просвіта; VII) Контролювання та моніторинг; VIII) Активізація міжнародної співпраці;
• розроблено структурно-функціональну модель взаємозалежності та взаємозв’язків між елементами Концепту системного упорядкування природно-господарських відносин у контексті забезпечення якості життя, за якою синтезуються, за єдиною концептуальною формою, методологія системного упорядкування, домінанти концепту за синхронного використання принципових теоретичних і науково-прикладних підходів, набір інструментарію у складі з: а) об’єктів докладання зусиль і суб’єктів управління; б) агрегованого комплексу механізмів і композитного набору заходів, які є не лише регуляторами переформатування й інтелектуалізації природно-господарських відносин, а й способами збору, обробки, аналізу, контролювання та коригування просторових вимірів і даних;
• розроблено типологію сценаріїв організації реконструктивного просторового розвитку господарської системи України за принципами адаптивної типізації з адаптацією організаційно-економічних, управлінських, технологічних та соціо-еколого-економічних процедур за вісьмома сценаріями (інноваційно-інтеграційним, децентралізовано-стабілізаційним, індустріально-економічним, екологічно-сталим, когнітивно-інформаційним, еко-резилієнтним, економіко-резилієнтним та гібридним) в залежності до домінантних потреб просторових утворень. Її обґрунтування базується на принципах структуризації комплексного підходу до оцінювання та планування просторових трансформацій із урахуванням специфіки економічної діяльності, масштабів стратегічного потенціалу та втрат наслідок військових дій за сімома макрорегіонами, ідентифікованих в якості Зон повоєнного відновлення і регенерації за урахування національних пріоритетів та імперативів (Зона Активізації (Мобілізації) реконструктивного просторового відновлення; Транзисторна Зона для координації просторового розвитку; Східна Регіональна Лінія (Зона Декомпресії); Південна Регіональна Лінія (Зона Декомпресії); Західна Зона Збудження (Компресії); Центральна Зона модернізації; Південно-Східний індустріальний пояс (індустріальний ромб);
• розроблено модель оцінки якості життя, за якою удосконалено методичний підхід до оцінювання економічного еквіваленту вартості життя, що: а) передбачає розрахунок економічного прибутку держави від збереженої працездатності особи внаслідок успішного лікування / профілактики генетичної аномалії; б) побудовано за результатами актуалізації складу і вагомості впливу чинників якості життя: спадковість (32,0%); умови довкілля і середовище життєдіяльності (32,0%); спосіб та стиль життя особистості (26,0%); якість медичної допомоги та соціально-економічні фактори (10,0%); в) базується на посиленні вагомості впливу на якість життя таких чинників як генетичний тягар та умови довкілля і середовища життєдіяльності, дія яких означила вимоги до соцієтального, демографічного, організаційно-економічного, медико-соціального та суспільно-політичного реагування на загрозливі події;
• розроблено алгоритм управлінських дій із реконструктивної просторової організації господарських систем у послідовності реалізації трьох стадій (одинадцять етапів вирішення проблеми): І) підготовчої (три етапи); ІІ) впровадження стратегій і заходів (три етапи: реорганізації, рекомбінації та ревіталізації); ІІІ) моніторингу, оцінки та коригування (п’ять етапів: моніторингу і оцінки результатів виконання стратегії та заходів із реорганізації, рекомбінації та ревіталізації; корекції і удосконалення управлінських дій; сприяння та здійснення підтримки; розширення і масштабування; забезпечення сталості і континуальності (циклічності)). Зазначене стало основою побудови замкненої структурно-логічної схеми (за урахування комбінаторики факторів впливу), гармонізовану із головними функціями, які визначають напрям і особливості реконструктивного розвитку господарських систем на сучасному етапі функціонування державного утворення при нарощенні загроз і ризиків;
• розроблено інтегровану восьми етапну систему (аналіз початкових умов і ризиків (2024-2025); визначення пріоритетних напрямків розвитку (2025-2026); розробка моделі гібридного сценарію (2026-2027); впровадження інноваційних і технологічних рішень (2027-2028); модернізація інституційної інфраструктури (2028-2029); інтеграція екологічних і соціальних компонентів (2029); моніторинг і адаптація гібридної стратегії (2029-2030); забезпечення безперервності розвитку та стійкості (2030)) реалізації гібридного сценарію реконструктивного розвитку з врахуванням національних імперативів, економічної стійкості та прогнозної адаптивності, що робить її універсальним інструментом для комплексного просторового розвитку країни у повоєнний період та послідовного запровадження у практику при систематичному і поетапному удосконалені гібридної стратегії;
• сформованопрогнозний гібридний сценарний формат організації реконструктивного просторового розвитку як основної стратегії з обґрунтуванням багаторівневого інструментарію його реалізації до 2030 року, що поетапно забезпечує виконання гібридної стратегії макрорегіональних зон, яка: а) враховує динамічну багатофакторність процесів відновлення в умовах посткризового періоду, де кожен етап охоплює специфічні ризики, пріоритети та ресурси; б) інтегрує інноваційно-технологічні, когнітивно-інформаційні, інституційні та соціо-еколого-економічні компоненти у єдину гібридну архітектуру, що забезпечує високу гнучкість і стійкість опрацьованого підходу до просторового розвитку; в) пропонує моніторинг та адаптацію стратегії на фінальних етапах, дозволяючи коригувати склад механізмів реалізації залежно від зовнішніх і внутрішніх змін, зокрема в економічній, екологічній та соціальній сферах; г) фокусується на забезпеченні безперервності та довготривалої стійкості розвитку, що об’єднує прогнозування, ресурсне забезпечення та адаптаційні механізми в межах єдиної концептуальної платформи просторового відновлення господарської системи України;
• сформовано комплекс медико-генетичних, соцієтальних, суспільних та державних механізмів і заходів щодо забезпечення якості життя з урахуванням негативних чинників просторової еволюції національної соціально-економічної системи, що дозволило: а) сформулювати потребу у врахуванні медико-генетичних резервів і можливостей та розробленні заходів із елімінування деструктивного впливу умов довкілля і середовища життєдіяльності в ході розв’язання демографічних та соціально-економічних проблем держави; б) розробити медико-генетичний концепт якості життя та середовища життєдіяльності (з деталізацією етапів вирішення завдань щодо медико-генетичного консультування та тестування, створення задовільних умов довкілля і середовища життєдіяльності), реалізація якого на практиці уможливлює генерування здорової спадщини (фізичної та психологічної) у контексті формування демографічного потенціалу і нарощення резервів покращання якості життя, які є необхідними важелями відновлення України.

Ключові наукові праці та публікації:

1. Микитенко В.В., Микитенко Д.О. Соціально-економічна безпека за урахування спадкового та життєдіяльнісного паритету якості життя.Удосконалення напрямів розвитку України в умовах світової кон’юнктури: колективна монографія. Харків, СГ НТМ «Новий курс», 2023. С. 146–156. DOI: 10.61718/mon-2023-5.
2. Микитенко В.В. Теоретико-методологічне упорядкування природно-господарських відносин в Україні у контексті забезпечення якості життя. Сучасне суспільство: глобальні трансформації: колективна монографія. Харків: СГ НТМ «Новий курс», 2024. С. 132-145. DOI: 10.61718/mon-2024-8
3. Микитенко В.В. Розбудова інфраструктурної основи організації управління природно-ресурсними активами. Розвиток та удосконалення сучасних напрямів трансформації суспільних відносин: колективна монографія. Харків: СГ НТМ «Новий курс», 2024. С. 52-70. DOI: 10.61718/mon.
4. Mykytenko, Viktoria; Lytsur, Ihor & Bondar-Pidhurska, Oksana. (2021). Grouping Risks and Threats of Spatial Management of Natural Resource Assets in the National Economy System. Atlantis Press: collection of scientific papers: AEBMR-Advances in Economics, Business and Management Research, volume 167. Р. 32–37. DOI: https://doi.org/10.2991/aebmr.k.210218.006.
5. Mykytenko, V.V. & Sheludko, N.M. (2021). Control of sustainable management according to multilevel combinatorics of homeostatic mechanisms. International Conference on Sustainable, Circular Management and Environmental Engineering (ISCMEE 2021). № 255, 01029 (2021). DOI: https://doi.org/10.1051/e3sconf/202125501029
6. Viktoria Mykytenko. (2021). Identification and grouping of threats and risks to sustainable management. Studia Universitatis Moldaviae, nr.7(137), 137–142. DOI: https://doi.org/10.5281/zenodo.4461085
7. Микитенко В.В. Організація природно-господарських відносин у реконструктивному розвитку територій. Наука та наукознавство. 2024. № 1 (123). С. 21—42. DOI: https://doi.org/10.15407/sofs2024.01.021
8. Микитенко В.В., Микитенко Д.О. Якість життя: бюджетний баласт чи державотворча необхідність. Демографія та соціальна економіка, 2024. № 1 (55). С. 22–40. DOI: https://doi.org/10.15407/dse2024.01.022
9. Mykytenko, V.V. & Chuprina, M.O. (2024). Reconstructive technologies of spatial organization of economic systems and assessment of the quality of their spatial development. Economic Bulletin of the National Technical University of Ukraine “Kyiv Polytechnic Institute”: Collection of scientific papers. № 28 (2024). Р. 67-74. DOI: https://doi.org/10.20535/2307-5651.28.2024.302776
10. Микитенко В.В., Чупріна М.О. Алгоритмізація управлінських дій із реконструктивної просторової організації господарських систем України. Acta Academiae Beregsasiensis. Economics. 2024. Volume 5 (2024). С. 109–131. DOI: 10.58423/2786-6742/2024-5-109-131.
11. 5 патентів України на винахід та 15 авторських свідоцтв України на цільове програмне забезпечення і наукові твори. Зокрема, накомп’ютерніпрограми: «MINErgo v. 4.1»; «MINErgo v. 4.3»; «MiNerGy v.5.0.»; «MainStreaM. Pro v.5.1»; «MainStreaM. Pro v.6.1», «MainStreaM.For. IC v.5.1 ®MINErgo v.4.1 ∩ MiNerGy v.6.0», «Targ.Stream:KRM.Rat&For. v.1.1», «Dnepr Strategy Development v.1.0» та багатоін.